Дорога крутиться, звивається, немов змія, та не дає ні на секунду розслабитись. Повороти на 180 градусів, довгі підйоми та глибокі провалля тут звична справа. Ірландський Дикий Атлантичний шлях – точно не єдиний в своєму роді. Проте коли відправляєшся в подорож ним, то відчуваєш неначе опинився на краю світу, на межі зеленої землі та синього океану.
Найдовша туристична берегова дорога у світі тягнеться 2 з половиною тисячі кілометрів(!) вздовж всього західного узбережжя Ірландії. На неї можна витратити кілька тижнів і не побачити всього вартого уваги, але спробувати захопити хоча б невелику частину все одно варто.
З півночі на південь зовсім недалеко від Атлантичної дороги знаходяться чотири аеропорти, куди літає ірландський лоукост Ryanair: Knock Ireland West, Shannon, Kerry та Cork. Попасти сюди можна з ірландською або британською візою, але у випадку останньої обов’язковим пунктом є транзит через будь-який аеропорт Сполученого Королівства.
Великою перевагою Атлантичної дороги є гнучкість у виборі можливих варіантів. Можна почати з будь-якої точки, їхати в довільному напрямку та створювати плани просто на ходу. На Дикому Атлантичному шляху є величезна кількість невеликих радіальних маршрутів, які з легкістю можна вписати в кількагодинну подорож.
Саме таким чином я виокремив для себе 150 кілометровий відрізок дороги зі стартом та фінішем у невеликому містечку Тралі, що знаходиться у графстві Керрі.
Дикий Атлантичний шлях захоплює із перших секунд мандрівки. Ще кілька хвилин тому ти розмірено сідав у машину після насиченого робочого дня, а вже зовсі скоро не зможеш відірвати руки від керма, бажаючи встигнути охопити якнайбільше за той короткий проміжок часу, що залишається до темноти.
І це зовсім не дивно, адже краєвиди дійсно вражаючі. Тут і друга найвища гора Ірландії – Брендон, і веселки, що вказують на місця захованих скарбів леприконів, і язики суші, що жадібно впиваються у води Атлантики.
З погодою мені все-таки пощастило. Сонце змінювалось градом з дощем, а півострів Дінгл, на якому знаходиться частина Атлантичної дороги під назвою Slea Head Drive, тонув у кольорах веселки.
Проїхавши десь половину шляху, я натрапив на морський причал. Фотографію зі скелями, що оберігають це місце від океанського прибою, часто використовують для відкриток та сувенірів графства Керрі.
Вдалині проглядається небезпечний та красивий пляж. Місцеві розповідали, що буквально за кілька метрів від берегу починається провалля, а оскільки пляж з боків оточений скелями, то відлив моментально затягує тебе в океан.
Західний берег Ірландії крім того, що дуже красивий, ще й неймовірно вітряний. Зі сторони Атлантики часом дує так, що на рівних ногах встояти просто неможливо, що вже говорити про фотографії “з руки”. І як тут живуть люди? 
Сонце поволі починає заходити за горизонт, а острови, які добре видно з берега, тонуть у його останніх проміннях.
На горизонті з’являються скелі, які в народі називають “Три сестри”.
А ти стоїш на краю зеленої землі, один на один з природою та бажаєш хоча б на деякий час затримати цей момент…
