Хто не любить приємних сюрпризів? Питання, звісно, риторичне. Навіть в країні, про яку ти чув безліч хорошого та вже багато чого бачив, завжди залишається місце для несподіванки. Саме так сталось зі мною в Грузії. Після того, як я забронював житло в Сігнагі, залишалось лише визначити чим зайнятись в найближчі три дні. Основні історичні місця Кахетії було відвідано в перший день, а наостанок планувався монастир Бодбе. Що ж робити другого дня я мав вирішити лише ввечері напередодні.

Трекінг_до_Гургеніані_007

   Від грузинських друзів я дізнався про пару класних маршрутів в національному природному парку Лагодехі. А оскільки і до цього чув про це місце багато хорошого, то вирішив, що це саме те, що потрібно. Але, як я дізнався згодом, внаслідок зсуву грунту в’їзд до парку був тимчасово закритий.  Та як кажуть: “Не було щастя, та нещастя помогло”. Виявилось, що стежка до одного з його найкрасивіших місць – водоспаду Гургеніані, пролягає не через центральний вхід.   :-)

Трекінг_до_Гургеніані_011

   Прокинувшись в 7 ранку, я швидко поснідав та поспішив на зупинку маршруток, щоб відправитись в Цнорі. Там мене чекало розчарування – найближчий транспорт очікувався лише в 9. Оскільки селище знаходиться від Сігнагі не надто далеко (близько 6 кілометрів серпантином вниз), я вирішив йти пішки. Далеко не зайшов, бо, як завжди, класно спрацював грузинський автостоп.  :-P

   Мене підкинули до центру села, що лежить на трасі з Кварелі до Лагодехі. Маршрутку довелось чекати не більше 15 хвилин. До речі, якщо ви сідаєте на громадський транспорт на проміжних зупинках чи просто десь по дорозі, раджу мати уявлення як пишеться грузинською назва кінцевого пункту маршруту. Дуже часто назви не дублюються латиницею, а тому можна запросто пропустити саме ту маршрутку, яка вам потрібна.

  За якихось півгодини мене висадили біля повороту до села Земо Гургеніані. Дорога обійшлась в 3 ларі, і, подякувавши водієві, я попрямував в сторону населеного пункту. Що цікаво, добратись туди вийшло ще до того, як мала відправитись маршутка з Сігнагі.  :-)

Трекінг_до_Гургеніані_001

   Шлях до національного парку пролягає через все село і займає близько 8 кілометрів. Весь час тебе супроводжує шарудіння в траві обабіч дороги. В Грузії дуже багато ящірок, яким чомусь ніяк не сидиться на місці. :-)  Бачив, як мінімум, декілька різних видів: від дуже маленьких темних відтінків до  зеленої, довжиною близько 30-40 сантиметрів.

   В селі є два магазини, а тому, якщо забули за провіант, є можливість реабілітуватись. Все-таки дорога чекає досить довга. Не знаю з чим це пов’язано, але, як мінімум, декілька хат мають на своїх парканах емблему Московської Олімпіади 1980-го року.

Трекінг_до_Гургеніані_005

   Не спішіть купувати воду, адже її можна набрати будь-де в селищі. Біля багатьох хат вона виведена за допомогою кранів або звичайною трубою. Взагалі в Грузії пити воду можна практично будь-де. Тому якщо вже купуєте її в магазині, то краще беріть газовану “Боржомі” чи “Набеглаві”. Як на мене, пляшкова вода “Сно” (яка, до речі, тече в районі Казбегі ) мало відрізняється від тієї, яку можна безплатно пити з джерел в тому ж національному парку Лагодехі.

Трекінг_до_Гургеніані_004

   З часом хат стає все дедалі менше, і нарешті перед очима відкривається стежка, що веде в ліс. При вході в національний парк знаходиться намет рейнджерів. Вони поцікавились маршрутом, попросили заповнити анкету про туристичний сервіс в Грузії та побажали гарного дня. Карту краще взяти заздалегідь в будь-якому інформаційному центрі туристичних міст. Хоча і без неї заблукати досить важко.

Трекінг_до_Гургеніані_006

Трекінг_до_Гургеніані_008

Трекінг_до_Гургеніані_009

   Ще тільки підходячи до парку, я помітив таксі, що везло двох людей в ту ж сторону. Вже в лісі мені пощастило їх зустріти, і ми продовжили шлях до водоспаду разом. Це була чудова пара з Польщі, Матеуш та Патріція. Впевнений, що без них цей маршрут був би не таким цікавим. Коли навколо стільки краси відразу хочеться з кимось поділитись, бо тримати такі емоції в собі просто неможливо.

Трекінг_до_Гургеніані_020

   Дорога до водоспаду тягнеться попри гірську ріку Нінос Хеві і має протяжність близько 8 кілометрів в одну сторону. Природа навколо надзвичайно мальовнича та цікава. В національному парку Лагодехі є багато ендемічних рослин (121 кавказький та 9 грузинських видів), деякі з них занесені в Червону Книгу. Крім того там живе багато звірів, які теж знаходяться на грані вимирання: косуля, дикий кабан, рись, кам’яна куниця, кавказький тетерев, дагестанський тур та інші. На щастя, диких представників фауни ми не зустріли, хоча сліди копит невідомого походження примусили нас рухатись трошки обачніше.  :-P

Трекінг_до_Гургеніані_002

   Протягом всього шляху ріку доводиться переходити декілька разів. Двічі це вдалось зробити завдяки мостам, які виявились звичайними поваленими деревами, одного разу це був саморобний місток з дерев’яних дощечок.

Трекінг_до_Гургеніані_013_2

Трекінг_до_Гургеніані_030

Трекінг_до_Гургеніані_0032

   Практично в кінці трекінгового маршруту довелось роззуватись, щоб перейти Нінос Хеві вбрід.

Трекінг_до_Гургеніані_017

Трекінг_до_Гургеніані_027

   Дерева порослі мохом чи покриті шаром плюща, скелі, що нависають над стежкою чи ліани, крізь які доводиться пробиратись, щоб водоспад став ще на кілька метрів ближчим – такі відчуття неможливо купити за гроші.

Трекінг_до_Гургеніані_019

Трекінг_до_Гургеніані_018

   На шляху до Гургеніані зустрічається багато маленьких водоспадів. Інколи вода просто просочується крізь каміння, стікаючи в шумні потоки гірської ріки.

Трекінг_до_Гургеніані_022 Трекінг_до_Гургеніані_021

   Весь маршрут позначений червоно-білими маркерами. Іноді їх побачити досить легко, деколи пошук вказівника нагадує добре запланований квест.

Трекінг_до_Гургеніані_012

Трекінг_до_Гургеніані_015

   Навіть попри те, що фактично йдеш по пралісу, місцю, де вплив людини майже не відчувається, рубці в повалених деревах чи вдало розміщений камінь натякає, що все-таки маршрут готували для відвідувачів національного парку.

Трекінг_до_Гургеніані_029

   Після двох годин дороги лісом шум стає все сильнішим, і ти розумієш, що ще залишилось зовсім трохи. Вже через мить перед нами виріс найкрасивіший водоспад Грузії, Гургеніані. Його висота досягає від 40 до 55 метрів (за різними даними), а сила потоку води змушує себе перекрикувати. Але навіщо зайвий опис, якщо є змога просто подивитись. ;-)

Трекінг_до_Гургеніані_024

   До речі, нікому на фото внизу водоспад не нагадує стареньку бабцю в хустині та з ціпком в руках? Аж не по собі стає,як деколи природа може гратись з нашою уявою. :-P

Трекінг_до_Гургеніані_031

   Потрапивши в таке місце, вже не хочеться нікуди йти. Ти просто сидиш і насолоджуєшся тим, що маєш змогу спостерігати таке диво природи.

Трекінг_до_Гургеніані_028

Трекінг_до_Гургеніані_025

    Проте все має здатність закінчуватись. :-|  Попереду ще чекала дорога назад до траси (а це знову близько 15-16 кілометрів пішки), автостоп до Цнорі, знайомство з новими цікавими людьми та прекрасний вечір в Сігнагі. В будь-якому випадку ця одноденна мандрівка запам’ятається на все життя. І якщо мене запитають про місця, які ні в якому разі не варто пропускати під час відвідання Грузії, то серед перших пунктів однозначно буде водоспад Гургеніані. Time 2 Go! Час подорожувати!

Діліться з друзями та залишайте свої думки в коментарях!
    Схожі статті:
    Miyvarxar,Грузія!
    Баку-місто з трьома обличчями
    Шордіч та Камден Таун. Нетиповий Лондон

    Залиште відгук

    Ви повинні бути авторизовані, щоб залишити коментар.