Коли досить довго мандруєш країною, пропустити столицю просто неможливо. Тим більше, якщо мова йде про Сакартвело. Тбілісі – це дзеркало всієї Грузії. Тут такі ж гостинні та емоційні люди, така ж смачна їжа та неймовірна природа навколо.    Під час червневої поїздки мені вдалось побувати в місті аж чотири рази, щоправда більшість з них проїздом. Тбілісі – головний транспортний вузол […]

Читати далі...

  Після неймовірно насиченого подіями тижня в горах Сванетії та Рачі дуже хотілось зупинитись і ненадовго розслабитись від шаленого темпу подорожі. А де це може вийти краще, ніж на морі?  Чорноморське побережжя Грузії не таке популярне, як Крим, Болгарія чи Сочі, проте однозначно має свій особливий шарм.    Першим пунктом в нашому маршруті стало невелике поселення Урекі. І нічим би […]

Читати далі...

   На півдні Грузії, закриті трьома перевалами з різних сторін, знаходяться місця, які абсолютно не подібні одне на одне, проте всі по праву привертають до себе увагу. Саме тому рішення зробити “гак” на машинах спеціально, щоб попасти сюди, не виглядало таким вже й дивним. Після незапланованої зустрічі з циклоном в Аджарії нам довелось трохи скорегувати маршрут.

Читати далі...

   Як би не було добре в Шаорі, проте думки про відвідання одного місця ніяк не покидали. Завдяки фестивалю короткометражних фільмів “Wizz-Art” в голові міцно засіла нав’язлива картинка.  Покопавшись в інтернеті, виявилось, що це були панорами міста Чіатура. Короткометражку можна знайти за назвою “Black Mulberry”.    Дорога з Шаорського водосховища в напрямку Чіатури лежить через дуже красивий перевал Накерала, який […]

Читати далі...

   На шостий день мандрівки нас чекав спуск з Кавказьких гір в регіон Рача до водосховища Шаорі. Проте по дорозі мало бути ще дуже багато цікавого, а тому прокидатись довелось разом з сонцем. До слова, в горах таке бажання просто повинно співпадати з можливостями. Адже пропускати красу, яка зовсім поруч, нечуване марнотрацтво.

Читати далі...

   Все хороше рано чи пізно закінчується..Але це не означає, що далі обов’язково буде гірше. Після двох неймовірних днів серед дикої природи в громаді Бечо ми продовжили свій шлях Сванетією. А оскільки уявити цей високогірний регіон без найбільшого поселення-Местії, неможливо, то саме туди ми і попрямували.

Читати далі...

   Сказати, що я люблю Стамбул, – нічого не сказати. Це місто-казка, місто-мрія, яке навряд чи підлягає порівнянню. Я не дуже вірю в містичну «енергетику», але щось має бути у цьому місці, якщо воно тисячоліттями займало думки сильних цього світу. І справді, коли з висоти Галатської вежі ти оглядаєш моря і протоки, півострови, острови і пагорби, – не рахуючи сотень […]

Читати далі...