Після дуже насиченого першого дня в Грузії нас чекав переїзд в гори. Але спочатку потрібно було докупити деякі продукти в місці нашої ночівлі-Чхороцку. Загалом, містечко не справляє якогось неординарного враження, проте, як і всюди, тут є свої винятки.

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_05

   Наприклад, де ви побачите як по центру міста бігають свині?

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_01

   Або в якому невеликому містечку можна зустріти такий велетенський монумент святому Георгію, який вбиває змія?

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_06

  І чи багато бюстів Сталіна , кольорових мозаїк та зруйнованих бурею хатинок ви бачили в центрі звичайного міста? Проте головною перевагою Чхороцку є те, що з точки зору геолокації – це оптимальний варіант для ночівлі по дорозі до Местії.

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_04

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_02

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_03

   Оскільки другий день в Грузії був одночасно і днем незалежності України, то ми вирішили, що й грузини повинні знати про наше свято. :-) Тому на флагманському джипі нашої команди-“Пегасику”, розвівався синьо-жовтий прапор, а сімейний лікар нашої команди одягнув вишиванку.

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_11

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_12

   Першою зупинкою по дорозі до Местії стала Інгурська ГЕС, що розташовується недалеко від містечка Джварі. Дамба цієї електростанції є найбільшою в світі серед представників бетонно-арочного типу, висота її становить 271,5 м(!).

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_09

   Зовсім недавно за рахунок іноземних грантів та кредитів електростанцію почала модернізувати компанія Siemens. Але наразі вона працює лише на дуже малий відсоток своєї потужності. Цікаво, що саме по ріці Інгурі проходить межа між Сванетією та Абхазією.

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_08

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_07

   Дорога продовжила вести нас через гори та неймовірні краєвиди аж до обіду, коли було вирішено зупинитись та перекусити. Ззовні нічим не примітний заклад виявився надзвичайно красивим місцем, якщо заглянути трохи далі від дороги. Коли сидиш на чистому повітрі, біля водоспаду, п’єш вино та їж кубдарі (сванська страва дуже схожа на хачапурі, проте з бичим м’ясом всередині), розумієш, що нічого в житті не стається просто так.  :-)

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_10

   Добре підкріпившись, сіли по машинах і продовжили дивуватись красою гірського серпантину. Ще в 2004 році дороги, як такої, не було-суцільне бездоріжжя. Проте з того часу почали класти бетонні плити, асфальт, розвивати інфраструктуру і кількість машин, що прямують в Сванетію, з кожним днем зростає.

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_13

   Ми стали свідками того, як на одному з відрізків, техніка розширювала дорогу, руйнуючи кам’яну породу. Оскільки чекати довелось більше, ніж півгодини, ми запаслились попкорном і сіли дивитись уривки з “Трансформерів”. :lol:

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_14 Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_15

   Проїхали ремонтні роботи, зробили кілька поворотів і не повірили своїм очам. Перед нами відкрилась “гора відьом” Ушба (4690м), яка є однією з найскладніших для підкорення у світі чотирьохтисячників. Наступні два дні ми мали ночувати недалеко від її схилів.

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_16 Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_17

   Після того як доїхали до початку громади Бечо, звернули з основної дороги в сторону села Мазері. Ця частина Сванетії відома тим, що саме звідси розпочинались перші сходження на Ушбу, а також 10-поверховою вежою князів Додашкеліані, найбільшою в Сванетії, яку хазяїни підірвали в 1921 році перед приходом радянської влади.

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_25 (2)

   Проїхавши Мазері, побачили вказівник на “Гранд Готель Ушба”. Чомусь відразу згадалась “вірусна” картинка про готелі п’яти та тисячі зірок. Як виявилось згодом, недаремно.  :-)

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_18

   Шлях від селища Мазері через перевал Бечо в Кабардіно-Балкарію вважається найлегшим способом перейти грузинсько-російський кордон через гори. Проте в нас були дещо інші цілі. Тому ми розбили намети на березі ріки Долра та в супроводі нічної грози з нетерпінням чекали наступного ранку.

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_20

   Наступного дня нас чекав казковий краєвид на гору Мазері (4012 м). Поснідавши, відправились в перший трек нашої мандрівки-до однойменних водоспадів, що знаходяться на шляху до Ушбинського льодовика.

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_19

   Маршрут йде через ліс попри ту ж ріку Долру, відразу після моста через неї знаходиться прикордонний пост між Грузією та Кабардино-Балкарською республікою. Документи не перевіряли, лише побажали хорошої дороги.  :-)

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_40

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_39

   А вона такою і виявилась. Лише наприкінці треку стало йти досить важко, стежка губилась між кущів та невисоких дерев і стрімко тягнулась вгору. Декілька разів потрібно було перелазити через каміння чи продиратись крізь хащі, але від того тільки цікавіше. Загалом шлях в одну сторону займає близько трьох годин в звичайному темпі.

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_23

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_24

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_25

   Нарешті ми добрались до другого з трьох водоспадів, але шлях до останнього-найбільшого, був перекритий. Мостик, очевидно, знесло течією, а рівень води не дозволяв легко переправитись на іншу сторону. Головним плюсом стало те, що нам знову відкрилась Ушба, цього разу з трохи іншого ракурсу.  :-)

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_33

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_31

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_38

   Влаштували собі невеликий пікнік з неймовірним краєвидом на общину Бечо та Сванетський хребет і вирішили повертатись. Окремо варто сказати про дівчат з нашої компанії, які вперше були в горах. З таким запалом, з яким вони йшли вгору, впевнений, що це не остання така мандрівка у їх житті. :-)

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_32

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_28

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_27

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_21

   А ввечері нас чекало два сюрпризи. Спочатку нам вдалось побачити неймовірно красивий захід сонця, що тонув в захмарених вершинах.

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_41

  Згодом, на відміну від хмар та грози попередньої ночі, ми опинились в “готелі тисячі зірок”. :-)  Ніколи в житті ще не бачив настільки яскравого, чистого та величного неба. Навколо ні душі крім нас, вогонь ватри і мільярди зірок. Мабуть, вперше Чумацький Шлях був настільки близьким, що складалось відчуття ніби до нього можна дотягнутись рукою.

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_42

Дорога_в_гори_Інгурі_Бечо_Мазері_43

   На такій зоряній ноті кемпінг в районі Мазері поступово завершувався. Наступні два дні ми мали провести в найбільшому поселенні Сванетії-Местії. Але це вже інша історія…

Діліться з друзями та залишайте свої думки в коментарях!
    Схожі статті:
    Кахетія. Люди, вино та історія
    Тбілісі-місто,що дихає
    Зимове Гудаурі. Гостинне катання в Сакартвело

    Залиште відгук

    Ви повинні бути авторизовані, щоб залишити коментар.