«И спускаемся вниз с покоренных вершин,
Оставляя в горах, оставляя в горах свое сердце.»
Владимир Высоцкий

   Гори…Скільки б не ходив в гори, завжди хочеться повернутись знову. І напевно, правду кажуть, що все вирішує перший похід. Або ти більше туди не повернешся, або залишиш в горах своє серце.
І я своє десь там залишила. Бо щоразу піднімаючись на чергову вершину, чи навіть невисокий пагорб охоплює таке відчуття безмежності і свободи…Словами не передати.

Магія_карпатських_гір_01.jpg   Отож, в червні минулого року ми вирішили з друзями знову вибратись в гори. Компанія була невеличка, і двоє ще ні разу не були на Говерлі, то ж ми вирішили пройтись по Чорногірському хребту.
Наша мандрівка почалась в Чернівцях. І почалась дуже рано. Потяг Чернівці – Коломия відправлявся біля п`ятої години ранку. Вже о сьомій ми були в Коломиї, де чекали на наступний потяг Коломия – Рахів. І ось в 11 годині ми вийшли на станції Лазещина і відправились на зустріч з горами. До самої Лазещини нас підвезли, по дорозі ми зареєструвались на КПП, а вже звідти ми почали підніматись вгору на хребет.

Магія_карпатських_гір_08.jpg

   З перших же хвилин здавалось, що до верху ми не дійдемо. Перший підйом – це ніби випробування. А чи варто мені дійсно туди йти? Що мене там чекає? Пам`ятаю, коли перший раз в житті піднімалась в гори саме на Говерлу, то цей підйом був найважчим за весь шлях. Того року я зрозуміла, що то мені так колись в дитинстві здалось. І справжні випробування ще попереду. Підйом ми звісно подолали, попереду нас чекав тривалий шлях, що пролягав через ліс і мандрівка була досить приємною. Ліс, свіже повітря, гори навколо. Просто краса!!! І майже не відчуваєш вагу наплічників, в які спакував все, необхідне на кілька днів мандрів.

Магія_карпатських_гір_07.jpg   Першого дня ми вирішили не підніматись на вершину, а заночувати на затишній галявині з видом на Говерлу. Розклавши намети і приготувавши смачну вечерю, ми весь вечір насолоджувались краєвидом. І такий спокій, свобода і радість були в душі, що просто не передати. В такі миті розумієш, що ти в правильному місці. Відчуття повної гармонії зі світом і з самим собою.

Магія_карпатських_гір_02.jpg

   Наступний день був для нас найважчим. Ліс закінчився, сонце пекло нещадно і ми дряпались на гору, ледве пересуваючись. Здавалось, що наплічник набитий каменями. Та на гору ми звісно вилізли, навіть виповзли точніше :)  І яке ж це відчуття щастя, що ось нарешті я на вершині, на найвищій вершині України. Та надовго ми на там не затримались. Адже на Говерлі стільки людей збирається, що просто ніде сісти. Тому перепочивши трохи, ми продовжили свою мандрівку до озера Несамовите.

Магія_карпатських_гір_05.jpg   Дорога була важкою, і чим ближче було до мети, тим більше мені здавалось, що дійти я не зможу. Вода закінчилась, сонце неймовірно пекло і озеро здавалось міражем, до якого ніколи не дійдеш. Чесно кажучи, я не мала навіть сил насолоджуватись навколишніми краєвидами. Єдиною думкою було дійти нарешті до того озера. Вже буквально за кілька десятків метрів від кінцевої мети цього дня, коли озеро вже було видно (хоча я в це ще не вірила і намагалась переконати себе, що це не міраж), ми зустріли кількох туристів, в яких попросили ковточок води.

Магія_карпатських_гір_04.jpg

   Та все ж ми спустились до озера, покидали наплічники і пішли до джерела. До речі, коли ми відкрили один з наплічників, з нього вислизнула ящірка і побігла кудись по своїх справах. Мандрувала з нами від Говерли:) Радості не було меж, краса навколо просто неймовірна, озеро просто крижане і ще й сніг де-не-де лежить. І це коли температура близько 30 градусів. Ми купались, пили чай і просто відпочивали. І вже нічого не болить, не тривожить. Навколо гори!!!

Магія_карпатських_гір_03.jpg   Наступного ранку знову зібрались в дорогу. Цього дня плани в нас були грандіозні. Дійти до г.Піп-Іван і до вечора спуститись в с.Дземброня. Поки не стемніло. Отож ми вирушили.

Магія_карпатських_гір_09.jpg

   Цей день був напевно найкращим. Ми йшли по Чорногірському хребту і я не могла надивитись на гори навколо. Кілька разів я просто зупинялась і дивилась. Це щось неймовірне. Туди треба приїхати і просто сидіти і насолоджуватись цією красою, цією свободою і безмежністю навколо. Це просто неймовірно, такі відчуття, такий спокій і піднесеність в душі…

   Сонце світило, повівав вітерець і похід здавався чудовою прогулянкою. Досить швидко ми дійшли до г. Піп-Іван і зупинились там на півгодинки. Тут мені сподобалось набагато більше ніж на Говерлі. Людей значно менше і такі краєвиди навколо!!!
Стоїш ніби на краю землі, а навколо гори, гори…І немає нічого більше, ні міста, ні роботи, ні шуму, немає нічого. Тільки ти, гори навколо і безмежне щастя в душі. Заради цього варто залишати весь цей придуманий комфорт вдома, тягти наплічник і долати кілометри шляху. Коли стоїш на вершині гори і дивишся навколо, розумієш, що ось ти, справжній, без прикрас, без масок, без зайвих турбот. Ось твоє істинне «я». А ще розумієш, що повернешся сюди ще не раз і не два, що тут тепер твоя душа. І твої мрії…

Магія_карпатських_гір_06.jpg
Але день на цьому ще не завершився і нам потрібно було спуститись вниз, в кінцевий пункт нашого маршруту по Чорногірському хребту – с.Дземброня. Спуск вниз, не зважаючи на поширену думку, буває набагато важчим, ніж підйом. В деякі моменти здавалось, що посковзнешся і впадеш вниз. Стежечка була дуже вузенькою і стрімкою. Ноги боліли страшно. А ще часу до заходу сонця залишалось небагато і ми просто неслись вниз через ліс.
Та все ж до заходу сонця ми встигли, зупинились на березі річечки. Скуштували домашнього сиру, половину якого з`їла корова, яка паслась неподалік, і відпочивали. Думки літали високо в горах, не вірилось, що вже завтра їхати додому. Здавалось, що все це було якимось чудовим сном, зараз прокинешся і все зникне.
Зараз мені саме так і здається, тому з нетерпінням чекаю, наступного походу через кілька тижнів.
Додому ми добирались теж з пригодами, кількома автобусам, пішки, знову автобусом. І весь час не покидало відчуття чогось неймовірного. Гори назавжди поселились в моїй душі..

Діліться з друзями та залишайте свої думки в коментарях!
    Схожі статті:
    Барселона - любов без роздумів
    Шукранія. Перший український вітрильник на ріці Ніл
    7 питань про Нью Делі

    Залиште відгук

    Ви повинні бути авторизовані, щоб залишити коментар.