Коли ти маєш декілька додаткових вихідних, обмежений бюджет і величезне бажання побачити щось цікаве у відносно новій для тебе країні, ідеї спалахують у голові доволі швидко. Провівши попередню розвідку на поодиноких форумах для мандрівників Казахстаном, рішення вирушати саме до Караганди було прийняте випадково – це ледь не єдине більш-менш близьке до Алмати місто, куди були вільні білети на плацкарт.

   За чотири години від моменту купівлі квитків я стояв біля потрібного мені потягу, а в голові чомусь грав марш січових стрільців. З потягами тут так само, як місцями і на Батьківщині, тому я не відчув себе чужим, зайшовши до вагона. :)

Karaganda_01 Karaganda_02

   Колись мені розповідали, що «ловити» у Караганді нема чого і це лише згаяний час, але бажання побачити усе на власні очі взяло вгору. Треба вміти знайти щось цікаве і в, на перший погляд, нецікавих речах. Якихось 17 годин у потязі :-P і перед тобою відкриваються перші риси міста.

Karaganda_03

   Караганда знаходиться лише у декількох годинах їзди від столиці держави. За внутрішніми відчуттями, у цих надцяти кілометрах між містами захована ціла епоха.

   Центр Карагандинської області отримав статус міста у 1934 році. Здається, що місцеві жителі намагаються підкреслити це усіма можливими способами – на рекламних щитах, у магазинах та на сувенірах.

   Близько 80% усіх побачених будівель – житлового та нежитлового фондів – сміливо можна відносити до глибокої радянської ери. Для прикладу: у рідних Чернівцях величезні гасла-написи на будинках зникли на початку 90-х.

Karaganda_04 Karaganda_05

   Мені пощастило потрапити до Караганди на велике національне свято – Науриз. Це одне з головних свят не лише казахів, а й інших народів Азії, яке тутешні святкують не одну тисячу років. Місцевий Науриз – це щось на кшталт румунського / молдавського Мерцішору – свята весни, початку нового року та оновлення природи.

Karaganda_06 Karaganda_07

   Завдячуючи такому святу, мені навіть пощастило потрапити на концерт місцевої обдарованої молоді. Чи то погодні умови не сприяли, чи люди не дуже полюбляють казахські пісні, але мешканців, котрі хотіли б послухати пісень, було дуже мало.

Karaganda_08

   Приємним архітектурним відкриттям у подорожі стала Карагандинська обласна мечеть, що розташувалася у етнічному парку міста. Зведено її було лише 4 роки тому. Одночасно відвідати мечеть може близько 4000 осіб. Як на мене, то цей архітектурний ансамбль дуже ефектно вписався до місцевих краєвидів.

Karaganda_09 Karaganda_10

   На моєму шляху трапилося кілька дивацьких пам’ятників, які в той самий момент запам’ятала і моя фотокамера.

Karaganda_11 Karaganda_12

   Ті, хто цікавиться історією, як наукою в цілому, та добою СРСР зокрема, мають взяти «на олівець», що усього в декількох десятків кілометрів від міста знаходиться КарЛАГ. Зараз це музей пам’яті жертв політичних репресій, а у 30-50-тих роках минулого століття тут знаходився один з найбільших таборів радянської держави, котрий входив до системи ГУЛАГу. Так, не найприємніше місце, але історію треба знати (принаймні задля того, щоб не повторювати помилки минулого).

Karaganda_13

   Доїхавши громадським транспортом (автобуси цілком пристойно з’єднують Караганду із сусідніми шахтарськими містечками) до музею, сюрпризи почали з’являтись один за одним: по-перше, домовлятися із екскурсоводом у вихідних день треба було окремо і заздалегідь, по-друге наглядач (!), що супроводжував нашу групу музеєм, весь час нагадував, що скоро двері комплексу будуть зачинено на обідню перерву, і нарешті по-третє, у музеї немає книги відгуків.

   Тим не менше, 2,5 години прогулянки музеєм дозволили дізнатись та побачити на власні очі багато цікавого. Наприклад, цікаво, що в цьому таборі перебував колись знаний вчений Андрій Туполєв та інші «світила науки». До речі, я побачив багато документів, складених українською мовою – в КарЛАЗі дійсно утримувалось багато українців.

   Так виглядає головний вхід до управління колишнього табору, а тепер – музею.

Karaganda_14

   А ці елементи минулого стоять з лівого боку будівлі, ніби споглядаючи на відвідачів музею. Поруч був ще бюст Фелікса Едмундовича, але він виглядав не так ефектно і тому не потрапив у об’єктив. :)

Karaganda_15

   Маючи у запасі ще кілька годин до потягу, було вирішено ще трошки прогулятися містом та пошукати зимово-весняні краєвиди.

Karaganda_16 Karaganda_17 Karaganda_18

   А заразом і пішки дійти до залізничного вокзалу міста.

Karaganda_19 Karaganda_20

   Єдине, чого не вдалося побачити – пам’ятник крилатій фразі «гдє-гдє? В Карагандє!». Виявилося, що ця мала архітектурна форма зліплена на гроші меценатів та прикрашає подвір’я одного з місцевих ресторанів. Що ж, буду наступного разу – пошукаю.

Time2Go to Kazakhstan! Час подорожувати!

Діліться з друзями та залишайте свої думки в коментарях!
    Схожі статті:
    Нідерланди. Чи варто боротись з вітряками?
    12 спогадів про Уганду
    Габон. Більше, ніж путівник

    Залиште відгук

    Ви повинні бути авторизовані, щоб залишити коментар.