Якщо не враховувати транзит через Тбілісі, наступною зупинкою в Грузії після Казбегі став комплекс монастирів Давид Гареджі. Розташовується він біля кордону з сусіднім Азербайджаном, внаслідок чого ще з 1991 року тривають суперечки про приналежність цієї території до однієї з країн.

Давид_Гареджі_021

   Поїзд з Баку зупинився відразу за кордоном в невеликому грузинському містечку Гардабані. Дочекавшись поки перевірять та проштампують паспорт, я вийшов з потяга та попрямував до залізничної станції. Там завжди чатують як мінімум кілька таксистів, готових в будь-який момент відправитись в дорогу. Варто сказати, що шлях до монастирів є не надто комфортним, а тому найкраще добиратись туди на автомобілі з високим кліренсом, наприклад на джипі.

Давид_Гареджі_015

Не залізнична станція:)

   Моїм транспортом став універсал Opel, яким керував досвідчений водій Терман. Після кількох хвилин переговорів ми зійшлись на ціні в 50 ларі за поїздку з Гардабані до Давид Гареджі, очікування там, а також добирання до автобусної зупинки в Руставі. Загалом цей шлях становить близько 70 кілометрів. Взагалі, нормальною ціною за таку поїздку можна вважати будь-яку від 40 до 60 ларі, все решта залежить від вашого вміння домовлятись та погодніх умов. Ось так виглядав загальний план маршруту.


Переглянути детальну карту

   Від Гардабані до Давид Гареджі дорога місцями в досить поганому стані, з бетонної міняється на глиняну, тому в погану погоду проїхати буде складно. Одразу за виїздом з Гардабані стоїть пам’ятник чоловікові, що бореться з биком, та сторожова вежа.

Давид_Гареджі_012

Давид_Гареджі_011

   Віддаляючись все далі в сторону кордону з правого боку від себе залишаємо воєнну частину. В цій місцевості грузини тренуються до військових операцій в Афганістані (рельєф дозволяє відтворити все досить реально). В один момент прийшлось навіть зупинитись, бо попереду зустріли більше 10 БТР-ів з військовими. Оскільки об’їхати дорогу практично нереально-вирішили чекати. Люди кажуть, що шлях зі сторони Кахетії, а саме Сагареджо, трохи кращий, оскільки це основна дорога в Давид Гареджі. Саме тому, швидше за все, відрізок з Гадабані відремонтують ще не скоро.

Давид_Гареджі_013

   Комплекс тягнеться на 25 кілометрів гір вздовж кордону, але мене цікавили лише два з них. Врешті після години в дорозі (а це всього 30км!) на горизонті з’явилась Лавра, єдиний діючий монастир з дванадцяти. З історії відомо, що Давид прийшов проповідувати християнство в Тбілісі в VI столітті. Через це в нього з’явилось багато ворогів, а тому він був змушений виїхати в Гареджійську пустелю, де і став жити аскетом. З часом до нього почали приєднуватись інші, які хотіли спокою та умиротворення. Кожен монах прорубував собі окрему печеру, тому зараз складається враження, що всі гори всіяні ямками.

Давид_Гареджі_016

   Монастир набув розквіту в XI-XIII століттях. Аж до початку сімнадцятого століття, коли полки володаря Персії шаха Аббаса І Великого напали на Грузію, він продовжував процвітати. Шах наказав захопленим в полон монахам з Давид Гареджі зректись християнства, на що ті відповіли відмовою. В результаті більше 6000 чоловік було вирізано, а сам монастир почав занепадати.

Давид_Гареджі_001

   Єдиний діючий з монастирів, Лавра, був збудований ще в VI столітті. До монахів попасти не можна, але і так будівлі справляють незабутнє враження.

Давид_Гареджі_014

Давид_Гареджі_008

   Недалеко від монастиря знаходиться сувенірний магазинчик з купою церковного, і не тільки, краму. Відразу за ним направо йде дорога на гору Удабно, в честь якої названо скельний монастир. В один момент стежка розходиться в дві сторони. Якщо піти направо та слідувати за залізною трубою, то вона виведе вас на гору до однієї з церков, що належали монастирю. Лівою стежкою можна буде повернутись дорогою з гори назад до крамниці.

Давид_Гареджі_005

Давид_Гареджі_022

Давид_Гареджі_023

   Взагалі гуляти краще протоптаними маршрутами, бо місце розташування монастирів вважають зміїним. Гюрза водиться в цих краях в великій кількості, хоча пік її активності припадає на квітень-травень та вересень-жовтень. В інші місяці вона не така активна, та й виповзати на стежку без зайвої потреби не буде. :-) В будь-якому випадку в прикордонників точно повинен бути “Антигюрзин”, тому зайвий раз переживати не варто.

   Далі шлях веде по хребту, що фактично розділяє Азербайджан та Грузію. Панорами просто неймовірні з обох боків гори. Проходячи по азербайджанській стороні, врешті бачиш близько 100 печер, де в свій час жили монахи.

Давид_Гареджі_006

   В деяких з них збереглись фрески, які написані так званим гареджійським стилем. Чесно кажучи, тільки заради них варто їхати аж до самого кордону.

Давид_Гареджі_010

Давид_Гареджі_019

Давид_Гареджі_020

   На жаль, за часів радянської влади монастир, як і більшість святинь, було сплюндровано. Фрески розписані різними написами, датами та іншими малоцікавими фактами. Не забули відносно недавно “відзначитись” і наші співвітчизники. В когось, все-таки, руки виконують зовсім не ті функції,які потрібно.  :-|

Давид_Гареджі_017

   На огляд монастирів Лаври та Удабно цілком вистачає двох годин часу. Трохи подалі від печер на вершині гори знаходиться ще одна церква. Якщо продовжувати йти прямо, то обидві частини кордону будуть як на долоні.

Давид_Гареджі_003

Давид_Гареджі_009

   Залишається сподіватись, що за деякий час це місце знову набуде тої слави, яка була в нього раніше. Адже неймовірна природа навколо, багата історія та культурний спадок не можуть довго залишатись осторонь, навіть в далеких степах на грузинсько-азербайджанському кордоні.   :-)

Діліться з друзями та залишайте свої думки в коментарях!
    Схожі статті:
    7 питань про Нью Делі
    Повз Кутаїсі. Мартвільський каньйон і печера Прометея
    Дикий Атлантичний шлях

    Залиште відгук

    Ви повинні бути авторизовані, щоб залишити коментар.