Як би не було добре в Шаорі, проте думки про відвідання одного місця ніяк не покидали. Завдяки фестивалю короткометражних фільмів “Wizz-Art” в голові міцно засіла нав’язлива картинка. :-)  Покопавшись в інтернеті, виявилось, що це були панорами міста Чіатура. Короткометражку можна знайти за назвою “Black Mulberry”.

   Дорога з Шаорського водосховища в напрямку Чіатури лежить через дуже красивий перевал Накерала, який розділяє регіони Рача-Лечхумі та Імереті.

Чіатура_Кацхіс_Светі_30Чіатура_Кацхіс_Светі_29

   Проте на шляху до Чіатури нас чекало ще одне неймовірне місце – монастир Кацхіс Светі (Кацхійський стовп). Його особливість в тому, що він знаходиться на одинокій скелі висотою більше 40 (!) метрів, чим схожий на монастирі Метеори в Греції. Будуючи церкви на такій висоті, монахи сподівались бути ближчими до Бога. В будь-якому разі в цих умовах набагато легше знайти тишу та спокій, необхідні для таких місць.

Чіатура_Кацхіс_Светі_27

   До комплексу монастиря крім церкви на горі входить також крипта, винний погріб, три келії та стара дзвіниця.  Перші монахи з’явились тут ще в V столітті.

Чіатура_Кацхіс_Светі_26

Чіатура_Кацхіс_Светі_22

   Місцеві, які відвідують монастир, завжди приносять з собою речі першої необхідності, такі як воду чи сірники. Те ж саме вирішили зробити і ми.

Чіатура_Кацхіс_Светі_23

    В церкві на горі вже більше 15 років живе єдиний монах на ім’я Максим. Внизу можна зустріти прислужника та місцевих хлопців, які приходять йому  допомагати. Коли ми приїхали до Кацхіс Светі, Максим якраз піднявся наверх, а хлопці за допомогою шнурка передавали йому за допомогою котушки куски черепиці.

Чіатура_Кацхіс_Светі_24 Чіатура_Кацхіс_Светі_25

   До верхівки скелі тягнеться металева драбина, яку встановили в 2007 році. До того часу нагору доводилось підніматись по не надто стійких дерев’яних конструкціях.

Чіатура_Кацхіс_Светі_21

   На жаль, попасти наверх нам так і не вдалось. Можливо, справа в тому, що нас було багато, можливо, в зайнятості монаха, проте в проханні нам відмовили. Оскільки монастир чоловічий, то до церкви на горі доступ жінкам закритий. Читав історію про те, що кореспондентові BBC потрібно було тиждень молитись та очищувати свої думки, щоб врешті йому дозволили опинитись на вершині скелі.

Чіатура_Кацхіс_Светі_28

   Але головною метою цієї одноденної поїздки був не монастир. Містечко Чіатура почало досить стрімко розвиватись з того часу, коли тут знайшли марганець. З моменту, коли потрапляєш сюди, не покидає враження, що часи його колишнього розквіту вже в далекому минулому. Місто займає ущелину ріки Квіріла та розташовується між кількома плато, на яких і знаходяться шахти (їх в Чіатурі шість).

Чіатура_Кацхіс_Светі_20

Чіатура_Кацхіс_Светі_06

Чіатура_Кацхіс_Светі_08

   Канатні дороги були побудовані ще в 1954 році і вже дуже давно не оновлювались. Особливо це стосується тієї частини доріг, якою шахтарі їздять кожного дня на роботу. Звичайно, ми вирішили проїхатись саме нею. :-)

Чіатура_Кацхіс_Светі_16

   Кабінки, в яких пересуваються шахтарі, деколи називають “металічними гробами”. Це пов’язано з тим, що техніка вже давно фізично застаріла, а тому інколи трапляються різного роду аварійні ситуації. Самі по собі шахтарські кабінки дуже маленькі, одночасно в них може їхати не більше чотирьох осіб. Світло попадає всередину через чотири отвори, по два з кожної сторони кабіни, в які заледве можна пропхати голову. :-P

Чіатура_Кацхіс_Светі_05

   Канатні дороги – це основний засіб пересування по Чіатурі. Навіть попри те, що деякі з них виглядають досить сучасно(в основному завдяки зовнішній рекламі), таким кабінкам вже по кілька десятків років.

Чіатура_Кацхіс_Светі_02

   Проїзд канатною дорогою коштує 10 тетрі, проте це стосується лише громадського транспорту. Шахтарська канатка возить безкоштовно. Головне, домовитись. :-)

Чіатура_Кацхіс_Светі_01

Чіатура_Кацхіс_Светі_07

   До речі, для економії електроенергії кабінки починають рухатись лише після того, як туди зайде пасажир. Кажуть, що інколи доводиться чекати поки кабінки не заповняться з обох сторін канатки.

Чіатура_Кацхіс_Светі_14

   Деякі зі станцій канатних доріг вирізняються архітектурою серед інших будівель в місті, незважаючи на свій поважний вік. Про нього та комуністичне минуле міста нагадують портрети Леніна та Сталіна, що вперто висять на стіні вже десятки років.

Чіатура_Кацхіс_Светі_04Чіатура_Кацхіс_Светі_03

    З верхівки гори, на яку вдалось піднятись нам, відкривається неймовірна панорама на все місто.

Чіатура_Кацхіс_Светі_09 Чіатура_Кацхіс_Светі_11 Чіатура_Кацхіс_Светі_15

   На протилежній стороні ми розгледіли щось на зразок знаку “Hollywood” в Лос Анджелесі, хоча і значно менше за розмірами. Як виявилось, там написано фразу: “Чіатура-моя гордість”. Те, що грузини вміють любити та шанувати своє-відомо,мабуть,всім.

Чіатура_Кацхіс_Светі_10

   Ще однією особливістю Чіатури є ось такі кольорові будинки. На фоні сірості решти міста вони виглядають досить незвично.

Чіатура_Кацхіс_Светі_13

   Закінчилось знайомство з Чіатурою довготривалим пошуком кафе, яких, як виявилось, тут можна порахувати на пальцях однієї руки. Врешті знайшли забігайлівку (з копіями картин Піросмані та нестандартними рішеннями в освітленні :-) ) зразу біля в’їзду до міста з боку Зестафоні.

Чіатура_Кацхіс_Светі_17

Чіатура_Кацхіс_Светі_19

Чіатура_Кацхіс_Светі_31

   Ще перед поїздкою чомусь дав собі слово, що буду з алкоголю буду пити лише грузинське вино. :-) Як виявилось, даремно, адже пиво в Сакартвело дуже смачне. Для прикладу, в вищезгаданому закладі замовили “Khevsuruli”, яке приваблює, схожим на український, орнаментом на етикетці. Висновок один – ніколи не зарікайтесь, плани можуть змінитись в будь-який момент. ;-)

Чіатура_Кацхіс_Светі_18

   Хоча це поки не стосувалось нашої мандрівки. Попереду чекало море…

Діліться з друзями та залишайте свої думки в коментарях!
    Схожі статті:
    Країна Басків-недооцінена перлина Іспанії
    Турин - столиця забутих королів
    Баку-місто з трьома обличчями

    Залиште відгук

    Ви повинні бути авторизовані, щоб залишити коментар.