На півдні Грузії, закриті трьома перевалами з різних сторін, знаходяться місця, які абсолютно не подібні одне на одне, проте всі по праву привертають до себе увагу. Саме тому рішення зробити “гак” на машинах спеціально, щоб попасти сюди, не виглядало таким вже й дивним. Після незапланованої зустрічі з циклоном в Аджарії нам довелось трохи скорегувати маршрут.Оскільки за два дні випала величезна кількість опадів, то про поїздку через перевал Годерзі можна було забути. В таку погоду навіть на позашляховиках там дуже легко потрапити в халепу. :-| Прикинувши можливі варіанти, вирішили добиратись на південь через Зекарський перевал. Не знаю чи винна в цьому стихія, але по дорозі зустріли ось такий напівпохилений лісок.

Akhaltsikhe_00

  Наш маршрут пролягав через Боржомі, в якому проте вирішили не зупинятись. Звісно, там є і завод славнозвісної мінеральної води, і унікальна для Грузії вузькоколійка в напрямку гірськолижного курорту Бакуріані. Але в нас попереду було щось набагато цікавіше.. Крім того навіть з машин нам вдалось насолодитись краєвидами національного парку Боржомі-Харагаулі та фортеці Ацкурі, що була збудована між XIV та XVII століттями.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_01 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_02

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_00

   Нарешті після кількох годин в дорозі ми добрались до Ахалцихе. Місто відоме своєю фортецею, яку дехто помилково називає Рабат. Взагалі ж Рабат-це стара частина міста, в якій і знаходиться фортечний комплекс.

Akhaltsikhe_02 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_15

  Ще 3 роки тому на місці старої фортеці були руїни, проте за часів правління Саакашвілі було вирішено провести масштабну реконструкцію для приваблення туристів в регіон Самцхе-Джавахеті. Таким чином теперішня фортеця практично на 95% це новобудова.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_03

   Найстаріші згадки про Ахалцихе датуються XII століттям. В XVI столітті місто попало під владу Османської імперії, що істотно відобразилось і на самій фортеці. В 1829 році внаслідок російсько-турецької війни Ахалцихе ввійшло до складу Російської імперії.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_04 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_05 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_06

  Про часи Османської влади нагадує одна з небагатьох автентичних будівель на території Ахалцихе-мечеть Ахмедіе. Всередині, на жаль, вона практично пуста. Привертає увагу лише гіпнотизуючий погляд купол мечеті та кам’яні стелли, на одній з яких зображена перемога християнства над злом (олень їсть змію) .

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_07

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_09 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_20

   Фортеця поділяється на дві частини: платну та безкоштовну. На безкоштовній території розташовуються ресторани, магазини та інформаційний центр. Проте щоб попасти в найцікавішу частину комплексу потрібно заплатити 5 ларі (25 гривень).

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_21 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_22

   Попри те, що фортеця Ахалцихе не становить величезної історичної цінності, вона неймовірно красива. Особливо це помітно з висоти. :-) На першому фото внизу видно вежу з грузинським прапором-найвищу точку Ахалцихе.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_11

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_16 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_17

  Хоча і внизу можна натрапити на безліч класних ракурсів. Фотогенічності реконструйованій фортеці точно не бракує. Цікаво, що на відкриття Ахалцихе в 2012 році спеціально запрошували відомого французького шансоньє Шарля Азнавура. Виявляється, його батько родом саме з цього міста.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_12 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_13 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_19

  Навіть сходи, що ведуть на вежу, зроблені ніби для фотографії.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_14

   Кількох годин цілком вистачило на всю фортецю, а тому ми з чистою совістю відправились в сторону Вардзії. Сонце поволі сідало за обрій та дало змогу насолодитись неземними пейзажами. Ця частина Грузії кардинально відрізняється ландшафтом від всього того, що ми бачили до та після неї.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_23

  Оскільки Вардзія має лімітований час роботи (з 9 до 18), то довелось перенести її відвідини на наступний день. На ніч ми зупинились в “Valodia’s cottage” за кілька кілометрів від монастирського комплексу. Однозначно рекомендую гест всім, хто буде планувати поїздку в цей регіон. Гостинний господар, чудова кухня, зручні номери та панорама Вардзії на горизонті.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_25 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_26 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_27

   Хоча при бажанні місць, щоб розбити палатку недалеко від печер, більш ніж достатньо. Лише варто пам’ятати, що з дровами там дуже тяжко, а також вважати на змій та іншу живність. На фото внизу битва за кімнату в гестхаузі.  8-)

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_24

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_48

   Чим раніше ви попадете до комплексу, тим більше шансів на те, що крім вас там нікого не буде. З розрахунку на це ми приїхали до входу відразу після дев’ятої ранку. Вхід з дорослої людини коштує 3 ларі, при бажанні можна замовити гіда (15 ларі), який відкриє деякі з приміщень, недоступні звичайним відвідувачам.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_28

  Ми ж його не знайшли та вирішили дослідити територію Вардзії самотужки. А дивитись там є на що! Печерний комплекс був заснований в XII столітті під час правління Георгія ІІІ, проте розквіту набув за часів керування державою його дочкою, царицею Тамарою.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_29 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_31

  Існує цікава легенда про те, звідки взялась така назва монастиря. Молода цариця Тамара гралась в хованки в цих печерах. Одного разу вона вирішила пожартувати над своїм дядьком та заховалась так, що йому прийшлось добре похвилюватись, шукаючи її на території монастиря. Коли він вже почав зневірюватись, вона вискочила в нього з-за спини та заричала:”Ак вар дзіа!” (“Я тут,дядьку!”) Старий перелякався, а потім розповів про цей випадок іншим вельможам. Так і виникла ідея назвати монастир в честь молодої цариці.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_33 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_41

  Вардзія  висічена в стіні гори Ерушеті (Ведмежа гора) та нараховує декілька сотень(близько 400 на даний момент) приміщень. Тут були церкви та бібліотеки, монаші келії, бані, винні погреби та склади.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_43

 В багатьох кімнатах можна побачити ось такі ямки. Або в стародавній Вардзії розводили австралійських качконосів, або ж туалети в них були відразу в жилих кімнатах.. :-?

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_32

 Весь комплекс займає 8 поверхів, які заходять вглиб гори на 50 метрів, та  простягається на 900 метрів вздовж ріки Куро.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_42

 До нашого часу залишилось не більше третини монастирського комплексу. Внаслідок землетрусу 1283 року величезна кількість породи обвалилась, внаслідок чого Вардзія втратила своє оборонне значення та значну кількість приміщень.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_44

 Частково монастир відновлювався і добудовувався після цього. Єдиною зовнішньою частиною комплексу є дзвіниця, збудована вже після землетрусу в кінці XIII століття.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_30

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_40

   Найбільш цікавою та, фактично, центральною будівлею Вардзії є храм Успіння Пресвятої Богородиці. Переважно храм закритий, проте нам пощастило зустріти монаха, який нам допоміг попасти всередину. На стінах церкви можна побачити унікальні фрески XII століття з зображеннями святої Ніно, цариці Тамари та її батька Георгія ІІ.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_36 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_38Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_37

   Під час найбільшого процвітання монастиря в ньому проживало близько 2000(!) монахів. Наразі тут постійно живе до десяти чоловік, хоча їх кількість час від часу змінюється. Ось так виглядає ззовні сучасна келія, де живуть монахи.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_39

  Взагалі, як і Давид Гареджі, Вардзія практично припинила свою діяльність після нападу персів в XVI столітті. Після цього вона переходила в турецьку, а згодом і російську власність. За часів радянської влади тут був організований музей-заповідник, і, мабуть, лише це врятувало комплекс від участі сплюндрованих совком християнських святинь.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_35

  В 2005 році постало питання про внесення монастиря до Світової спадщини ЮНЕСКО. Залишається сподіватись, що такий неймовірний витвір людських рук проіснує ще багато років.

   По дорозі до монастиря знаходиться одна з найстаріших фортець Грузії-Хертвісі. Ця вражаюча споруда розташована на місці злиття двох річок-Куро та Паравані, за 15 кілометрів від Вардзії.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_45

   Церква на території фортеці була збудована ще в 985 році, а стіни добудували в XIV столітті. Якщо в Ахалцихе не лишилось практично нічого автентичного, то в Хертвісі цього не бракує. За часів радянської влади тут знаходилась воєнна база, проте зараз будівля фортеці закинута. На превеликий жаль, за відсутності часу нам не вдалось її оглянути зсередини.

Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_46 Ахалцихе_Вардзія_Хертвісі_47

   Попереду чекала довга дорога через високогірні плато та найвищий в нашій мандрівці перевал Цхацкаро в сторону Кахетії та чудове Тбілісі..

Діліться з друзями та залишайте свої думки в коментарях!
    Схожі статті:
    Бельгія або Як поєднати пиво,вафлі та шоколад. Частина 1
    Андалусія. Корида, фламенко та іспанський колорит
    Стамбул. Між Сходом та Заходом

    Залиште відгук

    Ви повинні бути авторизовані, щоб залишити коментар.